Зими – немає.
Мішанка снігів –
Лише підтала підгоріла манка,
яку варила заспана коханка
на спільній кухні.
... Прокидався Львів,
бо «ще не вмерла» (радіо), і решту
принад іще живі. Розлізлі мешти
теж просять каші – тільки не соли,
бо сніг солоний, і двірничка Фая
лопатою покаже путь до раю,
(праворуч, два квартали, і коли
звернеш наліво - вгору щоєсили!
(аби-но шуба і гріхи пустили
летіти в небо – синє, як синяк
на лівому коліні – впала ж як
учора, як верталася з роботи.
Зими – немає.
Ями і слизота –
Ілюзія, примара та моргана
З фатою разом... Притулись, кохана,
До шибки – і шибайголова-кіт
Рудий облізлий, мовить по-котячи:
Зими – нема....
...І –
березень заплаче!
І воїнство беріз піде під ніж!
І крапле-сік,
і крапле-сліз,
капіж
вселенський і глобальний. І достоту,
як журавлі, із п'ятниці в суботу,
курли-курли – ми летимо туди –
в священні води талої води...

• 
• 
•