Я йшов лугами навпростець,
Де трави у колiно,
Знайому пiсню вiтерець
Спiвав про Украiну.

Шумiли в нiй бори, лiси
I грали десь цимбали,
Козацькi давнi голоси,
Мов з-пiд землi, лунали.

I моря чорного прибiй
В кайданнiм передзвонi
Я чув у пiснi вiтровiй
У себе бiля скронi.

Ловив я звуки на льоту
В повiтрi голубому
I вивчив пiсеньку оту
Дорогою додому.

I поки йшов я помiж трав
По молодому листу,
З верби сопiлку змайстрував
Зелену, голосисту.

Тодi вдихнув пiсенний звук
У дудочку вербову,
Озвався гай, озвався луг
На ту правдиву мову.

Шумiли в нiй бори, лiси
I грали десь цимбали...
Уже й пташинi голоси
Ту пiсню пiдiймали.

Затихнув я, бо йшов здаля.
Дай, думаю, спочину...
Аж чую - вся моя земля
Спiва про Украiну.

• 
• 
•