"Дума" Iвана Мазепи написана вже пiсля Руiни,ймовiрно, 1698 року.


Всi покою щиро прагнуть,
А не в оден гуж всi тягнуть,
Той направо, той налiво.
А все браття: то-то диво!
Не маш любви, не маш згоди,
Од Жовтоi взявши Води.
През незгоду всi пропали.
Самi себе звоювали.
Гей, братове, пора знати,
Що не всiм нам панувати
I речами керувати.
На корабель поглядiмо,
Много людей полiчимо.
Однак стерник сам керує,
Весь корабель управує.
Пчулка бiдна матку має
I оноi послухає.
Жалься, Боже, Украiни,
Що не в купi має сини:
Оден живе iз погани,
Кличе сюди отамани.
Iдем матку рятувати,
Не дамо iй погибати!
Другий ляхам за грош служить,
По Украiнi i той тужить;
Мати моя старенькая!
Чом ти вельми слабенькая?Рiзно тебе розшарпали,
Кгди аж по Днiпр туркам дали:
Все фортель щоб заслабiла
I аж вконець сил не мiла.
Третiй Москвi юж голдує.
I iй вiрно услугує.
Той на матку нарiкає
I недолю проклинає:
Лiпше було б не родити,
Нежлi в таких бiдах жити.
Од всiх сторон ворогують,
Огнем, мечем руiнують,
Од всiх не маш зичливости,
А не слушной учтивости;
Мужиками називають,
А пiдданством дорiкають.
Чом ти синiв не учила.
Чом од себе iх пустила?
Лiпше було пробувати
Вкупi лихо одбувати.
Я сим, бiдний, не здолаю,
Хiба тiлко заволаю:
Гей, панове - єнерали,
Чому ж єсте так оспали?
I ви, панство - полковники,
Без жадноi полiтики
Озметеся всi за руки -
Не допустiть гiркой муки
Матцi своiй бiльш терпiти,
Нуте врагiв, нуте бити.
Самопали набивайте!
Острих шабель добувайте,
А за вiру хоч умрiте
I вольностей боронiте,Нехай вiчна буде слава,
Же през шаблю маєм право.

• 
• 
•